Новини

Особливості мовленнєвого розвитку у дітей з неврологічними порушеннями

Особливості мовленнєвого розвитку у дітей з неврологічними порушеннями

За статистикою у 2021 році зросла кількість дітей з неврологічними порушеннями. Тому збільшується кількість звернень до спеціалістів різних профілів, а саме: невролога, педіатра, дефектолога, психолога та логопеда. У цій статті ми розглянемо етапи мовленнєвого розвитку дітей та найчастіші порушення мовлення, що виникають при неврологічній патології.

Основні етапи мовленнєвого розвитку:

У віці 1-3 місяців немовля активно спілкується за допомогою рухів та емоцій. У нього виникає комплекс «пожвавлення» при спілкуванні з оточуючими.

В 3 місяці дитина реагує на різні звуки та повертає голову в сторону подразника. Слід зазначити, що у дитини з порушеннями слуху таких реакцій не буде.

Далі до 6-ти місяців з’являється «гуління», яке характеризується наявністю задньоязичних звуків: агу, ага, ака. Після «гуління» починається етап лепету і дитина може складати ланцюги звуків: па, ба, ма.

До 8-ми місяців ці ланцюжки збільшуються і мають направленість, тому малюк може емоційно реагувати на певних людей, повторювати за ними склади (ма-ма-ма, ба-ба-ба).

У період до 12-ти місяців дитина навчається промовляти більше чотирьох складів, може повторювати їх за дорослим та змінювати інтонацію. Саме в цей час з’являються перші слова.

На другому році життя дитина починає активно спілкуватися, усвідомлено промовляти прості слова: мама, тато, мяу, гав. Може повторювати за  дорослим слова, вимовляючи початок чи кінець слова (со – собака).

З третього року життя малюк починає розмовляти простими фразами (мамо, дай). Згодом з’являються речення. Засвоюються нові прийменникові форми (на, в), використовуються поняття однини та множини. Стрімко зростає словниковий запас, і дитина активно грає з однолітками.

З чотирьох років дитина вже активно спілкується, речення стають поширеними: “Ми з мамою ходили до магазину”. Дитина вміє узагальнювати, розподіляти предмети за категоріями, виділяти головні ознаки. У звуковимові допускаються помилки (рак-ак, шапка-сапка, лопата-вопата).

На п’ятому році життя словниковий запас дитини досягає 1500-2000 слів. В своїх висловлюваннях дитина використовує майже усі частини мови, дуже рідко допускає помилки у звуковимові. Відбувається інтенсивний розвиток граматичної будови слів, але можливі помилки.

До кінця шостого року життя активний словник дитини складає від 2500 до 3000 слів. Висловлювання стають більш повними та точними. В шестирічному віці діти самостійно складають розповідь. У висловлюваннях дитини з’являються складні речення. У більшості дітей вже сформована звуковимова.

Слід зауважити, що мовленнєвий розвиток дуже індивідуальний і може відхилятися від стандартів, але не суттєво. Якщо дитина значно відхиляється від нормативних показників, слід звернутися до спеціалістів: невролога та логопеда. З дітьми від народження до 3-х років займається превентивний логопед, велика частина роботи якого ведеться з батьками. З 3-х років роботу веде логопед-дефектолог безпосередньо з дитиною.

 

Найчастіші мовленнєві порушення, що зустрічаються у дітей з неврологічною патологією

Дизартрія - порушення мовлення, яке найчастіше зустрічається у дітей з ДЦП, характеризується порушенням іннервації мовленнєвого апарату та зміною м’язового тонусу. При дизартрії мовленнєвий розвиток від народження до етапу гуління не відрізняється від нормотипового.  Дітям притаманний комплекс пожвавлення, емоційна реакція на дорослих, немовленнєві звуки. Лепіт може з’явитися пізніше чи не з’явитися взагалі. У дітей наявна гіперсалівація (виділення великою кількості слини), можливі порушення жування. Якщо дитина починає говорити, то найчастіше мовлення змазане, незрозуміле, «пискляве» чи грубе, порушений мовленнєвий видих, що не дає дитині договорити слово чи фразу.

Диспраксія – ( від дис - порушення, праксис - можливість), тобто це порушення можливості  відтворювати послідовні та цілеспрямовані рухи по заданому плану (моторне планування). Вчені виділяють 4 види праксису:

  • Загальний (можливість відтворювати рухи всім тілом);
  • Кистьовий та пальцевий (дрібна моторика);
  • Оральний (можливість відтворювати рухи артикуляційним апаратом – можливість дути, «поцокати» язиком, надути щічки;
  • Артикуляційний (можливість вимовляти фонеми та їх серії – безпосереднє мовлення).

Артикуляційний праксис відповідає за експресивне мовлення, тобто за здатність говорити. При артикуляційній диспраксії мовленнєвий розвиток малюків суттєво не відрізняється. Особливості мови батьки помічають після 3-х років, коли дитина не може правильно вимовити слово, або повторити за дорослим. При диспраксії порушується складова структура слова, а саме -  дитина може міняти місцями склади у слові (дерево – ведеро), додавати зайвий (деверево), не вимовляти початок (ерево, рево, во), втрачати склади в середині (дево) чи в кінці слова (дере). При диспраксії тонус м’язів не порушується, гіперсалівація відсутня, змазаність мовлення може зустрітись тільки при порушенні чутливості м’язів артикуляційного апарату, що ніяк не пов’язано з тонусом. Слід зазначити, що зустрічаються діти з тотальним порушенням артикуляційного праксису – апраксією, при якій діти не здатні розмовляти.

 

Мовленнєво-слухова агнозія (МСА) – порушення слухового сприйняття, при якому дитина  нездатна розпізнавати звуки мовлення та диференціювати  їх.

Для дітей з МСА зазвичай характерне порушення розуміння зверненого мовлення, нетипове змінювання та заміна звукового складу слова (собака – табата, молоко – посоко), зниження мовленнєво-слухової пам’яті. Наприклад, ви попросили дитину покласти іграшки на стіл, а подушки на диван, а дитина навпаки, поклала подушки на стіл, а іграшки на диван чи взагалі, виконала одну інструкцію. Зниження слухової уваги, коли діти при виконанні інструкції ніби «літають в хмарах», або не дослуховують і починають робити завдання.

При тяжких формах МСА діти можуть зовсім не розуміти звернене мовлення. Їм притаманна так звана «пташина мова».  Діти можуть не контактувати з дорослими і однолітками, наче живуть в своєму світі, тому часто таких дітей плутають з дітьми з аутизмом. Але слід пам’ятати, що для них не характерні стимуляції, стереотипії.

Алалія зазвичай ділиться на 2 види: сенсорна та моторна. В рамках мовного підходу сенсорна алалія – самий найважчий розлад дитячого мовлення, при якому дитина зі збереженим інтелектом та слухом не починає розуміти мову оточуючих і, як наслідок, говорити.

Моторна алалія – недорозвинення експресивної мови, при якому достатнє розуміння слів, але є складнощі з використанням активного словарного запасу.

Всі порушення мовлення можуть зустрічатися в поєднанні один з одним в різній мірі та впливати на розвиток мовлення дитини. Тому так необхідна своєчасна консультація логопеда та корекційна терапія.                               

Корекційна робота логопеда в нашому реабілітаційному центрі будується з урахуванням особливостей кожного порушення мовлення  та  індивідуальних можливостей дитини.


Підготувала статтю логопед БУ “Іоаннів центр” Анна Коваленко


Прямий переказ на банківську картку

Допоможіть Іоаннівому Центру розвиватися

Підтримати Центр

Місія центру

Місія Центру – покращити якість життя дітей з інвалідністю шляхом комплексної реабілітації та створення можливості для їхньої соціалізації та перспективи самостійного майбутнього.

баннер 309 постанова
Реабілітація за бюджетні кошти
(309 постанова)
Детальніше

останні публікації

Інші новини

Є питання про роботу
Іоанового центру?

Залишіть заявку прямо зараз або замовте зворотній дзвінок
та отримайте вичерпну інформацію від менеджерів.

зворотній дзвінок