Психологічна робота з батьками спрямована на корекцію їхньої емоційно-вольової сфери, навчання засобам саморегуляції психічного стану та методам керування конфліктами в родині.
Усім відомо правило техніки безпеки: у літаку кисневу маску дорослий надягає спочатку на себе, а потім на дитину.
Дуже часто родини, які виховують дитину з особливостями розвитку, кидають усі матеріальні та моральні ресурси на розвиток дитини, при цьому батьки втрачають енергію та наснагу, опиняються на порозі депресії.
Перший етап психологічної допомоги батькам – це з’ясування того, чи прийняли батьки діагноз. Бо саме від цього залежить психологічний комфорт в родині та її добробут.
Діагноз діти зазвичай сприймають через уявлення батьків. Якщо він залишається непережитою трагедією для батьків, малюк чи підліток сприйматиме його так само. Якщо родина живе повноцінно з урахуванням потреб дитини, тоді й дитина почуватиметься більш вільно та впевнено.
Розповсюджена проблема сімей, які виховують дітей з інвалідністю – розлучення. На жаль, саме батько часто йде з родини через невиправдані очікування, безперспективність майбутнього, безпорадність і страх. Психологічний супровід може допомогти зберегти родину.
Мета психолога в роботі з батьками:
- формування відповідальної батьківської позиції;
- допомога в пошуку джерел ресурсів та відновлення почуття спроможності розв’язувати проблеми;
- підвищення спроможності батьків ефективно вирішувати конфлікти в родині;
- підвищення індексу щастя батьків та їх впевненості та віри в свою дитину.