Низка чудових зимових свят пройшла у нашому Іоанновому центрі!
Зокрема, з нагоди улюбленого всіма Дня святого Миколая ми влаштували веселий захід, сповнений посмішок і позитиву для найменших пацієнтів.
Це християнське свято здавна відзначають з великою шаною, адже святий Миколай, єпископ Мирлікійський (IV ст. н.е.) надзвичайно прославився праведним життям і допомогою тим, хто потрапив у скруту. Він вважається небесним покровителем діточок і благодійників – а значить, є особливим прикладом для нас.
Театралізовані квести, ігри, танці і пісні принесли батькам і малечі цілий калейдоскоп щасливих емоцій, що так важливо у наші складні часи! Звичайно, всіх потішила ще й участь у заході керівництва Центру: директор Андрій Пінчук не залишив жодної дитини без подарунку. Презентами дітлахи залишилися задоволеними, а їхня радість і святковий настрій – це те, задля чого ми старалися.
А ще ми урочисто і водночас тепло відсвяткували Різдво Христове за богослужінням.
Хоча всі християнські свята по-своєму важливі, саме Різдво Христове – та подія, без якої б ми не знали інших свят.
Клайв Льюїс у своєму творі “Диво” називає Боговтілення “найголовнішим дивом християнства”.
Чому так? У першу чергу тому, що воно розриває шаблони. У звичайнісінькому хліві маленького непримітного містечка народився Цар, що більший за всіх царів. “Зменшився” так, щоб мати змогу бути одним з нас. І тільки це вражає.
А якщо детальніше, простий сарайчик у координатах простору і часу вмістив у собі Того, хто створював Усесвіт і нас самих, “закодовував” у живе закони безперервного розвитку, самовідтворення і самозбереження…
[ Просто уявіть, ніби ви майстерно зліпили з пластиліну дерева, ставок, будиночок, населили навколо нього таких самих звірів і чоловічків, а потім, задля якоїсь важливої місії, трансформувалися і з людини теж стали пластиліновим чоловічком, втім, не забуваючи про свою місію. ]
Словом, поєднання простоти, величі і сакральної таємничості Христового Різдва змушують серце завмирати, а думку шанобливо зупинятися. І ще, хочеться подякувати Йому, що не знехтував прийти у наш “пластиліновий” світ.
Про ці двохтисячолітні події нагадав у проповіді священик о. Євгеній. А з читання Апостольських послань ми дізналися про сенс приходу в наш світ Спасителя. Красиві ялинки своїм сяйвом постали символами Вифлеємської зірки, а парафіяни тимчасово перевтілилися у знайомі образи волхвів, що слідують за Дороговказом крізь темряву ночі. Обов’язковий різдвяний атрибут, вертеп, уособлював собою кінцеву точку шляху до новонародженого Ісуса.
Служба завершилася смачною спільною трапезою та обговоренням теми Різдва.
То ж, святкуємо яскраво і працюємо сумлінно!
